«Гаї шумлять…»
Надзвичайно поетична картина природи змальована у вірші П. Тичини "Гаї шумлять...". Твір сповнений світла, радості, повноти життя. Ліричний герой сприймає навколишнє як подарунок природи — шум гаїв, хмарки в небі, гудіння дзвону, коливання достигаючих нив, шепіт трав.
І на завершення - завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку, та свої відблиски. Ніби розколовся навпіл сонячний диск - одна частика у небі, друга - на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.
«Не бував ти у наших краях»
Вірш П. Тичини «Не бував ти у наших краях!» — поетичне звертання до уявного співбесідника. Ліричний герой говорить про свій улюблений степ, де небо без краю, де високі козацькі могили-кургани. де живуть мужні, працьовиті й співучі люди. Саме в них треба вчитися бути стійкими в життєвих випробуваннях, любити свою батьківщину
«Блакить мою душу обвіяла»
Скажи вранці світові «Добридень!» — і будуть добрими
твій день, твоє життя. Поглянь навкруги, як гарно світить сонце, як тихо
шепочуться трави, дзюрчить струмочок, пурхає метелик. Хай усе це наповнить твоє
серце добром, любов'ю до рідного краю. Такий і прямий зміст і підтекст поезії
П. Тичини «Блакить мою душу обвіяла...».
Література
1.Фасоля
А. Поезія Павла Тичини крізь призму світобачення поета//Рідна школа. – 2001. –
№2. – С. 53 – 55.
2. Тичина П.Г. Сонячні кларнети:
Поезії/ Упоряд., підгот. текстів, примітки С.А.Гальченка. – К.:Дніпро, 1990. –
399с.
3. Шаховський С.В. В майстерні
поетичного слова. Лірика Павла Тичини.– К.: Худ.літ., 1958. – 250с.
У вірші «Гаї шумлять…» переважають життєрадісні, оптимістичні мотиви. Вчитуючись у поезію, чуєш звуки замріяних гаїв, голублячий шепіт трав, ніжний голос закоханого героя. Інтонація вірша м’яка, милозвучна, відповідає настроєві ліричного героя. Наприклад: / Гаї шумлять − Я слухаю. Хмарки біжать − Милуюся. Милуюся − дивуюся, Чого душі моїй так весело…
ОтветитьУдалить